Батько трьох дітей, Максим, родом із села Бондарі, що на Полтавщині. У чоловіка 9-річна донечка та два менші сини. Хлопчикам 8 і 3 роки. Максим мав всі законні підстави не служити у війську. Однак, саме заради своїх дітей він і вступив до лав ЗСУ – добровільно.
«Прийняв для себе таке рішення, бо не хотів, аби мої діти побачили весь той жах, який несе за собою ворог. Не такого майбутнього я для них хотів», – ділиться думками боєць.
Воював у складі 17-ї окремої танкової бригади імені Костянтина Пестушка – на посаді піхотинця. Поранення отримав на Бахмутському напрямку в кінці грудня. Тоді потрібно було забрати поранених та загиблих з поля бою.
«Ніхто не хотів виходити. Нас було дві групи по три людини. Перша група пішла і повернулася. Сказали, що не підуть, бо там просто пекло. Треба було пройти під щільним ворожим вогнем понад пів кілометра. Моя група посиділа трохи і рушила», — переповідає Максим події того дня.
Група таки потрапила під обстріл. Хлопці лягли на землю і поповзли. Максим зачепив рукою міну. Каже відчув, що лице все в крові й вже нічого не бачить. Було страшно. Боявся напоротися на ще одну міну. Аби розуміти куди повзти, слухав побратима. Він скеровував бійця і той таки зумів дібратися до безпечної зони, де надали допомогу.
Максиму уламком міни відірвало два пальці на лівій руці. А ударною хвилею пошкодило всі структури лівого ока. Поранений реагував лише на світло. Річ у тому, що у Максима вроджена вада зору — він погано бачить на праве око, яке хоч фізично і не постраждало, але свою функцію не виконує. На лівому ж до поранення було 100% зору. В прифронтових шпиталях воїнові провели первинні хірургічні втручання. А для того, аби поборотися за бодай часткове відновлення зору, захисника скерували до спеціалістів Центру UNBROKEN.
«Зараз я практично нічого не можу робити: ні автівкою кермувати, та що там говорити, навіть вдома в побуті у звичних речах не вправляюся», — каже Максим.
Етап лікування
Як каже лікар-офтальмолог Центру UNBROKEN, Ольга Левицька, внаслідок мінно-вибухової травми пацієнт отримав контузію лівого ока важкого ступеня, ускладненою катарактою та крововиливом.
Пацієнту була проведена операція лівого ока, а саме факоемульсифікація катаракти та імплантація інтраокулярної лінзи. Через те, що звʼязки кришталика частково розірвані, а його положення було нестабільним — у ході операції ми використали власну методику — так звану шовну підтримку кришталика, — пояснює Ольга Левицька, офтальмолог
Також лікарі-офтальмологи прооперували й інше око Максима — те, що з вродженою вадою. Після кількох проведених втручань гострота зору нарешті почала поступово покращуватися. Зараз вже вдалося досягнути 60% гостроти зору правого ока та лікарі очікують на подальше відновлення зору травмованого лівого ока. Максим же мріє добудувати будинок і ростити своїх трьох діток у вільній країні.
