Місяць: Березень 2025

Коли почалось повномасштабне вторгнення, Віктор закинув улюблену справу. Каже, що переживання за батька, який одразу став на захист країни та і донині служить, посунули творчість далеко – навіть не на другий план. А сам Віктор тим часом почав готуватися до служби та вивчати військову справу, аби бути готовим, коли настане час.

На початку 2024-го прийшла повістка і син військового теж одягнув піксель. Віктор став гранатометником. Служити йому випало недовго. Вже за пів року, у серпні, на Покровському напрямку до нього в траншею залетів ворожий снаряд. Пригадує:

«Я почав кричати! І навіть не від болю, а від усвідомлення поранення, адже тоді я втратив руку. Пам’ятаю, що я встиг надати собі медичну допомогу, а далі розпочалась евакуація і я поступово почав втрачати свідомість».

Нині Віктор повністю прийняв свою травму. Він проходить реабілітацію у Центрі UNBROKEN, чекає на свій високотехнологічний протез – біонічну руку –та мріє повернутись до створення музики.

«Треба продовжувати рухатись і сьогодні я мрію писати музику, щоб донести до людей певні глибинні сенси, які втратив на початку великої війни. Музика – це моє основне заняття і я не бачу себе в цьому житті без неї», — певнить НЕЗЛАМНИЙ захисник.

Допомагає Віктору якнайшвидше повернутися до улюбленого заняття і нове соціальне житло для пацієнтів Центру. Тепер під час реабілітації вони мають змогу жити не в лікарні, а в соціальному помешканні з умовами, що наближені до побутових. Там Віктор продовжує творити музичні композиції.

А вже цього місяця, в межах програми реабілітації ветеранів, пацієнт гратиме у виставі «Котигорошко» – на сцені Першого академічного українського театру для дітей та юнацтва.

Віктор мріє залишитися жити у Львові, бо полюбив наше місто, що багате на культурні події і, певен захисник, сприятиме розвиткові його творчості.

UNBROKEN Ukraine: лікуємо, реабілітуємо, протезуємо українців в Україні.

“Найстрашніше було те, що контузія почала проявлятись поступово. Спершу у мене був сильний головний біль та безсоння. А за кілька місяців симптоми значно погіршились: я почав затинатись, з’явились проблеми з пам’яттю та відчуття, що мене не існує. І сьогодні я розумію, що процес відновлення ще триватиме довго”, — розповідає Тарас.

Після появи проблем з мовленням та пам’яттю бійця скерували на лікування у Львів – до Центру UNBROKEN. Знову відчути себе живим та почати долати наслідки контузії Тарасу допомагають підтримка дружини та заняття з арттерапії.

“Творчість допомагає мені переключитись. І саме найбільший ефект від реабілітації я відчув на арттерапії. Бо малювання – це процес, де немає обмежень. Я просто відчуваю свободу. У мене почало з’являтись бажання жити та будувати плани на майбутнє”, — каже пацієнт.

У творчій майстерні Національного реабілітаційного центру Тарас займається не лише малюванням, а й гончарством та ткацтвом. Нині він працює над створенням картини у графічному стилі для виставки робіт НЕЗЛАМНИХ пацієнтів, яка відбудеться 28 березня у львівській галереї «Меркурій». Мета експозиції – зібрати кошти для творчої майстерні Центру.

“На моїй картині буде зображено маріупольський Драмтеатр, зруйноване місто Бахмут та місце масових поховань під Ізюмом. Це буде екскурс в минуле війни”, — ділиться своїм творчим задумом захисник.

Нині Тарас мріє і сам колись відкрити власний арт-простір. Захисник вже навіть розробив відповідний бізнес-план.
Щиро бажаємо йому здійснити задумане!

*Національний реабілітаційний центр UNBROKEN входить до складу Першого медоб’єднання Львова.

Завдяки інноваційним підходам до лікування онкологічних хворих, спеціалістам Лікарні Святого Пантелеймона вдалося продовжити життя пацієнта. Для цього вони застосували метод радіочастотної абляції.

Колоректальний рак – найпоширеніша причина смерті серед онкохворих. Це дуже підступна хвороба, яка протікає майже безсимптомно, і тому здебільшого діагностують її вже на пізніх стадіях.

Так було і у 60-річного жителя Івано-Франківська Миколи Чежегова. Торік у квітні чоловіка раптово почали турбувати біль у животі та виникла кишкова непрохідність. Медики шокували пана Миколу: в нього виявили колоректальний рак, тобто злоякісну пухлину прямої кишки. Ба більше – четвертої стадії з поширенням метастазів у печінку.

Чоловік уже був неоперабельний. Допомогти важкохворому взялися інтервенційні онкологи Лікарні Святого Пантелеймона Першого медобʼєднання Львова. Спершу пану Миколі
наші лікарі виконали ендоскопічне стентування сигмовидної ободової кишки, що дозволило позбавити пацієнта від непрохідності кишківника. Після цього призначили курс хіміотерапії, які призвели до зменшення розмірів пухлин в печінці та кишці.

Ключовим етапом у лікуванні пана Миколи став метод радіочастотної абляції метастазів. Ця інноваційна процедура дозволяє “випалювати” ракові клітини шляхом термічного впливу і виконується під контролем комп’ютерної томографії або УЗД. Абляція – це не просто інноваційний метод лікування, який став справжнім проривом у світовій медицині. Це реальний шанс на продовження життя для людей з термінальною стадією раку.

 
Вже наступного дня після проведення абляції пан Микола поїхав додому. “Знаєте, найбільше хочеться прожити довго. Хочеться бачити онуків, проводити з ними час. Така процедура не поверне мені мого здоров’я, але я зможу більше часу провести разом з родиною”, — каже пацієнт.

У місяць обізнаності про колоректальний рак наші спеціалісти принагідно закликають пацієнтів регулярно проходити профілактичні огляди та звертатися за допомогою за найменших змін у роботі кишківника.

Аби врятувати життя юної пацієнтки і при цьому не порушити її рухових функцій та зберегти статеві органи, свої зусилля об’єднали спеціалісти двох найбільших лікарень Першого медоб’єднання Львова.

Харків’янка Олена Шишкіна з дитинства мучилася від болю у м’язах. Лікарі казали, що це через заняття танцями. З роками біль посилювався, а медики все ще розводили руками.

“Було враження, що кожної ночі я вмираю. Спати лежачи не могла – лише в положенні 45 градусів. Біль був пекельний. Я втрачала від нього свідомість”, — каже пацієнтка.

Коли лікарі все ж встановили діагноз, то ошелишили всю родину! В Олени виявили вкрай рідкісну пухлину – шванному або невриному спинного мозку. Вона проростає з нервової тканини і зустрічається лише в 1 людини на понад 300 тисяч. Особливість випадку Олени в тому, що шваннома оповила весь спинномозковий канал та проросла в малий таз.

Родині довелося довго шукати лікарів, які б взялися за видалення пухлину з обіцянкою зберегти дівчині статеві органи. Знайшли у Львові. Мультидисциплінарна команда Першого медоб’єднання Львова ухвалила рішення оперувати в 2 етапи в двох лікарнях: дитячій та дорослій – Святого Миколая та Святого Пантелеймона.

Спершу свою частину роботи мали виконати дитячі нейрохірурги – видалити ту частини пухлини, яка прилягала до спинного мозку та нервових закінчень, та при цьому не порушити рухових функцій. Під мікроскопом та прискіпливим інтраопераційним нейрофізіологічним моніторингом вони крок за кроком відсікали новоутвір. Ця операція тривала 15 годин і стала найдовшою в історії відділення.

“Перед нами був виклик – допомогти юній дівчинці і не пошкодити органи малого тазу: сечовий міхур, матку, пряму кишку та сечоводи. Ми працювали двома бригадами: хірурги та урологи. Втручання було надважке. Складність полягала ще й у тому, що вздовж цієї 6-кілограмової пухлини пролягали найбільші в організмі судини. Була висока ймовірність кровотечі. Але нам вдалося цього уникнути. Далі свою частину операції виконали урологи на чолі з завідувачем Володимиром Дмитрівим. Спільними зусиллями нам вдалося забрати пухлинний процес на 99% без пошкодження органів малого тазу”, — каже Андрій Гоцуленко, керівник Центру хірургії та онкології Лікарні Святого Пантелеймона.

Лікарям вдалося втілити все задумане! Олена ходить і зможе в майбутньому мати дітей.

“Ви не уявляєте! Я тепер можу спати як хочу, в положенні в якому хочу. Можу будувати плани на майбутнє. Я буду навчатися та мрію прожити це життя на повну!”.

Львів’янин Алекс Менабде був моряком. До лав ЗСУ чоловік долучився минулої весни. Служив у 82-й окремій десантно-штурмовій бригаді, де став командиром відділення. Цей підрозділ вкотре підтвердив гасло ДШВ “Завжди перші!”. І одним із перших зайшов на ворожу територію. 

На Курщині Алекс і отримав поранення. Це сталося торік у серпні. Того дня він з групою виїхав на допомогу побратимам, які потрапили в засідку. А дорогою бійці і самі попали під вогонь з ворожого БТРа, що був схований у “зеленці”. Алексу розтрощило ноги: ліва буквально висіла на шматку шкіри, а права – була нашпигована уламками. Їм із водієм вдалося вибратися з обстріляного авто і дістатися посадки, де на них полювали вже ворожі дрони. “Особливо страшно коли ти чуєш звук снаряда, який летить на тебе”, — каже Алекс. Добу вони провели в посадці, а потім ще добу в полі чекали на евакуацію. 

“Коли мене привезли до лікаря роти, я був у дуже важкому стані. Казав, що напевно зараз вмру. Я втратив стільки крові, що не міг ніякий рух зробити. Довгий час я сидів, стікав і не розумів, що зі мною відбувається”, — згадує свої відчуття захисник. Вже у Сумах Алексу ампутували ліву ногу нижче коліна. 

За понад два тижні від отримання поранення воїна доправили до Львова – у Національний реабілітаційний центр UNBROKEN. Наші хірурги виконали пацієнту реампутацію кінцівки, після чого він почав займатися із фізичним терапевтом. 

Нині захисник вже отримав свій протез і опановує ходьбу на ньому: вчиться балансувати та “довіряти” штучній кінцівці. Також, аби збільшити витривалість, у Алекса додалися фізичні вправи на всі групи м’язів. Ось, що про успіхи пацієнта розповідає фізична терапевтка Центру UNBROKEN Юлія Дерев’янко: 
 
“Він вмотивований на всі 100%, а то і навіть більше. Тому що я побачила результат вже після першого тижня занять. Але це ще й вдалося завдяки командній роботі з нашими протезистами. Вони відкоригували кінцівку так, щоб пацієнту було комфортніше на ній ходити”. 

Після завершення реабілітації Алекс хоче продовжити боронити нашу країну – вже на протезі. 

  

Львівська художниця та дизайнерка інтер’єрів Марта Батура вже рік працює з пацієнтами Центру UNBROKEN. Мисткиня допомагає воїнам і їхнім рідним виражати свої емоції і наболіле через творчість: малювання та гончарство. 

“Щодня я працюю з пацієнтами, які постраждали внаслідок війни: з військовими і цивільними, а також з їхніми сім’ями. Коли вони не можуть висловити свій біль словами, творчість стає їхнім засобом вираження. І я намагаюсь допомогти кожному. Арттерапевтичні заняття сприяють не лише психологічній, а й фізичній реабілітації. До прикладу, робота з глиною заспокоює нервову систему та водночас покращує дрібну моторику”, — каже Марта Батура, керівниця творчої майстерні Центру UNBROKEN.

І вже у жовтні художниця офіційно стала частиною команди Центру UNBROKEN. Тепер вона керує нашою творчою майстернею, простір якої облаштовано за її ж власним дизайнерським проєктом. Марта ретельно продумала тут кожну деталь, аби це приміщення було функціональним і затишним, сприяло творчому процесу і стало місцем психологічного перезавантаження та відпочинку. 

Пацієнти приходять до творчої майстерні не лише на заняття та майстер-класи. Вони вільні творити тут, коли їм цього хочеться. “Це чудовий простір для соціалізації. Адже тут мені не кажуть, що я маю робити, а я сам вирішую чим займатимусь кожного разу. Так мої думки відволікаються від реальності і я ніби потрапляю в інший світ”, — ділиться враженнями від відвідування майстерні Іван Роман, захисник і пацієнт Центру UNBROKEN.

Завдяки Марті Батурі чимало пацієнтів під час занять у майстерні відчули поклик до творчості. Ба більше – відкрили в собі хист до малювання. Вже незабаром, наприкінці березня, в одній із львівських галерей відбудеться виставка робіт НЕЗЛАМНИХ. Усі кошти з продажу будуть спрямовані на закупівлю матеріалів для майстерні. Зробить свій внесок і Марта Батура. Спеціально для цієї виставки художниця та творча наставниця наших пацієнтів написала 2 картини.

*Національний реабілітаційний центр UNBROKEN входить до складу Першого медоб’єднання Львова.

Українські прикордонники влаштували 13-річній дівчинці, яка 1 березня на протезах здолала 5 км на Токійському марафоні, сюрприз на польсько-українському кордоні! Вони зустріли Яну просто на паспортному контролі та привітали із подоланням дистанції!

«Вона довела всьому світу, що головне – боротися! Показала жагу до життя. Вона є нашою гордістю та прикладом незламності українського духу», — говорить про Яну один зі зустрічаючих, заступник начальника відділення інспекторів Прикордонної служби пункту пропуску “Рава-Руська” Олександр Паламарчук.

Для Яни тепла зустріч від прикордонників, про яку вона навіть не підозрювала, стала справжнім приємним сюрпризом. Ось що каже: «Емоції дуже чудові. Я вражена! Це було несподівано. Я навіть не знала, що мене так будуть зустрічати. Щиро вдячна».

Обидві нижні кінцівки Яна Степаненко втратила у 2022 році під час ракетного удару по Краматорському вокзалу. Після протезування та реабілітації дівчинка захопилась бігом із благодійною метою. Торік вона взяла участь у Бостонському марафоні (США) та зібрала на біговий протез для військового Олександра Рясного. А нині на Тokio Friendship Run (Японія) юна українка бігла заради бійця “Азову” Олександра Жавненка, який має таку ж, як і у Яни, подвійну ампутацію і також є пацієнтом Центру UNBROKEN. Захисникові, аби повернутися до такого ж повноцінного життя, яке він мав до важкого поранення, потрібні 2 спортивні протези.

Завдяки участі в Токійському марафоні, що входить до шести найбільших світових забігів серії World Marathon Majors, Яні вдалося зібрати 42% від потрібної суми для протезування “азовця”.

Проєкт зі збору коштів на бігові протези для Олександра Жавненка реалізується за підтримки благодійної платформи @dobro.ua.

Ціль – 1,5 мільйона гривень.

Привітати Яну з подоланням дистанції та підтримати нашого захисника можна за посиланням:

https://dobro.ua/project/nezlamni_tokyo/