Дочка стала доноркою стовбурових клітин для мами

45-річна Наталія Дзісяк з Тернополя – одна з 2-3 людей на мільйон. Саме у такої кількості пацієнтів щороку діагностують цю рідкісну недугу. Все почалося у лютому. Наталія перенесла вірусне захворювання, і її імунна система дала збій. З’явилася сильна слабкість, а шкіра стала неприродно блідою. Жінка вирішила здати аналізи, і результати буквально приголомшили її.

Лікарі діагностували у Наталії апластичну анемію – рідкісне та надзвичайно небезпечне захворювання крові, за якого кістковий мозок геть перестає виробляти найважливіші типи клітин крові: еритроцити, лейкоцити та тромбоцити.
«Мені сказали, що моя кров пуста. Першою думкою було: чому саме я? Я багато плакала, але все ж повірила, що Бог і лікарі допоможуть мені», — розповідає Наталія, яку після постановки діагнозу тернопільські медики скерували у Лікарню Святого Пантелеймона Першого медоб’єднання Львова.

“Пані Наталії була показана ТКМ, однак найбільшою проблемою став пошук донора. Донор мав би мати сумісність 10/10 або 9/10. Серед міжнародних реєстрів знайшовся донор, але його треба було чекати місяці. Ми не могли чекати, адже стан Наталії стрімко погіршувався, в неї вже було грибкове ураження печінки, її організм практично не мав імунітету, і навіть звичайна вірусна хвороба могла стати смертельною”, — каже завідувачка відділення трансплантації кісткового мозку Лікарні Святого Пантелеймона Соломія Глуховська.
Дочка пацієнтки, 19-річна Катерина, дуже боялася втратити маму і була готова стати донором. їхня сумісність становить лише 50%. Втім наші лікарі вирішили все ж ризикнути, бо інших шляхів для порятунку пацієнтки просто не залишалося.

Таке рішення – про проведення ТКМ із сумісністю в 50% – наші спеціалісти ухвалили вже втретє. І кожного разу – це вибір між втратою пацієнта та єдиним, хоча й невисоким, шансом на порятунок.

Наталію почали готувати до трансплантації. Спершу вона пройшла курс хіміотерапії, метою якою було пригнітити імунну систему пацієнта, аби запобігти відторгенню донорських клітин та створити фізичний простір у кістковому мозку для приживлення та росту нових стовбурових клітин.

Паралельно лікарі виконали стимуляцію та забір донорських клітин кісткового мозку у дочки пацієнтки. І останній та найважливіший етап – це сама алогенна гаплоідентична трансплантація кісткового мозку. Її виконали методом звичайної інфузії, що подібний до переливання крові.

А далі – найскладніше. Це перебудова імунної системи після пересадки. У цей період головним завданням медиків було не допустити, аби донорські клітини почали атакувати організм реципієнтки. Будь-яка вірусна або ж бактеріальна інфекція могла вбити Наталію, тому майже 3 тижні після ТКМ вона перебувала в спеціально облаштованій ізольованій палаті.

Нині минув уже місяць після пересадки стовбурових клітин. Наталію виписують додому. Вона безмежно вдячна лікарям та Богові за порятунок. І звісно – донечці. А та своєю чергою тішиться, що допомогла мамі впоратися з небезпечною недугою:
«Я дуже щаслива, що нарешті бачу посмішку мами – її так давно не було».

Поділитися:

Сподобався матеріал?

Натискайте

7