Дитина мала народитися, значить я мав жити!

Миколі Марковському із селища Розділ, що на Львівщині, 36 років. Тривалий час чоловік працював за кордоном на будівництві. До України ж повернувся за місяць до повномасштабного вторгнення і ще до його початку вступив до лав 214-го окремого спеціального батальйону OPFOR. Бо відчував неминуче.

Я знав, що щось буде. Я вирішив, що треба йти воювати, бо як не ми, то хто? У мене також служать двоє братів, тому я і заради них пішов до армії, — каже Микола

За час служби він встиг повоювати на багатьох гарячих ділянках фронту. А поранення отримав цьогоріч наприкінці вересня в районі Костянтинівки, що на Донеччині. Того дня він разом з командиром підвозили побратимам боєприпаси. Вже на зворотній дорозі з позиції в їхнє авто влучив танк. Микола відразу втратив свідомість, а до тями прийшов від того, що його обличчя та руки горіли. Побачив загиблого на місці командира, вибрався через люк та кілька кілометрів йшов пішки до точки евакуації. За словами Максима у той день він мав їхати додому, щоб потрапити на пологи до дружини. На жаль, не доїхав. Побратими все питали як він вижив ще й з ногами залишився. Бо у тому випадку виживання дорівнює нулю. І уточнює, що вже має двох синів і дуже хотів бути присутнім під час народження донечки.

На 11-й день після поранення і оперативного лікування у різних шпиталях, захисника доправили у Центр UNBROKEN. Він поступив з тріщинами у грудній клітці, розривом барабанної перетинки та осколками в лівому оці – з останнім була найважча ситуація. Миколі загрожувала повна втрата зору на одне око! За захисника взялися офтальмологи нашого Центру. Вони виконали операцію, в ході якої забрали роздроблений кришталик з пошкодженим склистим тілом.

«Внаслідок поранення було знищено ряд тканин ока і відновити все це було вкрай важко. До того ж у пацієнта було ще й багато швів, які йому наклали раніше і які теж ускладнювали процес. Це була дуже ювелірна і делікатна робота нашої команди. І нам вдалося успішно виконати це надскладне втручання», — підсумовує Оксана Король, офтальмолог Центру UNBROKEN.
 
Зараз Микола бачить вже краще. Попереду на нього ще чекає одна операція – пластика райдужки, аби повернути попередній розмір і форму зіниці. Прогноз лікарів щодо повного відновлення зору позитивний.
 
НЕЗЛАМНИЙ захисник за час лікування у нашому Центрі мав нагоду не лише добре роздивитися свою новонароджену донечку Мілану, а й охрестити. А за хресного батька взяв свого побратима з батальйону і теж пацієнта нашого Центру Олега Лутчина.

Поділитися:

Сподобався матеріал?

Натискайте

0