Досвід Лесі з хронічними проблемами опорно-рухового апарату

«Проблеми з хребтом у мене вже давно — з 2011 року. У повсякденному житті найважче — щось підняти, перенести, зробити звичайну домашню справу. Якщо роблю це сама, то потім тривалий час відчуваю біль. Часто змушена просити когось про допомогу», — розповідає пані Леся.

Про те, що настав час повторного огляду, вона дізналася від лікаря. Саме в нього вперше почула й про зміну системи: тепер замість МСЕК працюють експертні команди, які проводять комплексне оцінювання.

«Я прийшла до лікаря, бо наближався термін комісії. Лікар пояснив, що тепер усе інакше, є нова система, і дії потрібно узгоджувати за новими правилами», — згадує вона.

Процедура оцінювання була зрозумілою, комфортною та не викликала жодного стресу. «Мене запитували про самопочуття, характер обмежень, провели огляд моєї рухливості. Усе — по суті. Лікарі були уважні та спокійні. Страху не було», — каже пані Леся.

Позитивним досвідом стало і саме оцінювання в новій системі. «Можливо, ця система і справді краща. Тут працюють інші лікарі, не ті самі, що завжди. Вони знайомляться з історією хвороби, оглядають тебе, інакше підходять до оцінювання. У попередній системі були ті самі комісії, ті самі рішення. А тут — ні. Це новий погляд, нова думка. Думаю, краще, що команди не постійні», — ділиться вона.

Серед недоліків Леся Іванівна згадує лише потребу точнішої логістики: «Хотілося б, щоб одразу давали конкретні координати — куди звертатися, де буде засідання».

Після оцінювання вона отримала рекомендації. «Є проблема з тим, щоб потрапити на консультацію невролога. Особливо у плановому порядку. Було б добре, якби після оцінювання тобі одразу надавали інформацію, до якого закладу можна звернутись, як записатись».