Дитині, яка народилася без анального отвору, вперше в Україні сформували анус за допомогою робота-хірурга Da Vinci.

“Пряма кишка у таких діток закінчується сліпо, не відкриваючись назовні. У результаті – немає можливості виведення газів та калових мас. Без своєчасного хірургічного втручання така вада розвитку може призвести або до глибокої інвалідності, або до смерті”, — констатує дитячий хірург та медичний директор Лікарні Святого Миколая Олександр Калінчук.

Організм Злати сам знайшов тимчасовий вихід – трохи вище місця, де мав бути анус, утворилася нориця. Це патологічний отвір, через який і виходили випорожнення немовляти.

Коли родина з Тернопільщини звернулася до наших спеціалістів – це було за місяць після народження Злати – перед тими постав складний вибір: оперувати негайно, що ризиковано, чи дати крихітці окріпнути. Зважаючи на малу вагу та вроджений імунодефіцит, лікарі зупинилися на другому варіанті. Адже, поки дитина була на грудному вигодовуванні, нориця працювала і дозволяла лікарям задіювати консервативні методи та виграти час перед трьома складними операціями.

У 9 місяців хірурги виконали Златусі перше втручання. Вони вивели стому, аби вміст кишківника дівчинки тимчасово виходив через цей штучний отвір. Ця операція дала дитині ще трішки часу, аби зміцніти перед більш радикальним і основним втручанням з формування анального отвору. За неї хірурги взялися, коли вага дитини становила 6 кг.

“Оскільки Злата недобрала вагу і мала імунодефіцит, то було ухвалено рішення оперувати роботом-хірургом. Саме роботична хірургія дозволяє підвищити точність і якість оперативного втручання. І Злата у нас перша дитина в Україні, якій була проведена роботична операція прямої кишки при аноректальній ваді розвитку. Завдяки Da Vinci нам вдалося дуже точно і головне малотравматично створити для цієї дівчинки новий сегмент прямої кишки і вивести його в те місце, де він має відкриватися природним чином. Ця операція вважається однією з найскладніших в дитячій хірургії”, — каже Олександр Калінчук.

А коли Златусі виповнилося майже півтора рочки, хірурги виконали заключну операцію і остаточно скорегували вроджену ваду. Вони забрали стому, закрили норицю та відновили повну прохідність шлунково-кишкового тракту дівчинки. І сподіваються, що після реабілітації фізіологічні процеси Златусі протікатимуть, як у звичайної дитини.

“Дуже важким виглядає шлях, коли кажуть, що у твоєї дитини немає попи, що чекає 3 наркози і 3 складні операції. Але ми з чоловіком не сумнівалися в успішності подолання цього шляху. Зараз ми точно не знаємо чи буде сфінктер працювати після цих операцій, чи буде він стримувати кал або пуки. А це життя нашої доні: в садочку, в соціумі, у школі. Дітям не особо поясниш чому наша доня раптово пукає чи какає. З дорослими не легше. Лікарі кажуть, що час покаже. Але ми всі продовжуємо вірити, розраховувати і надіятись тільки на хороше та чудове життя для нашої донечки, ” — ділиться мама дівчинки Стефанія.

Для хірургів історія Злати стала не лише викликом, а й новим вікном можливостей. Тоді, на відміну від деяких закордонних колег, наші спеціалісти ще не виконували роботизовані операції таким маленьким діткам. Злата стала першою. І вже після неї вони виконали операцію за допомогою Da Vinci ще меншій дитинці – вагою лише 2,7 кг.

Пишаємося нашою командою з роботизованої хірургії!

*Дитяча Лікарня Святого Миколая входить до складу Першого медоб’єднання Львова.