Разом пробігли на протезах

Підполковник і нині заступник командира бригади Нацгвардії «Кара-Даг», Олександр Рясний, обрав шлях військового ще у 18 років. Пройшов усе: від АТО до повномасштабного вторгнення. Торік у вересні захисник отримав поранення та втратив ногу. А після реабілітації та протезування у Центрі UNBROKEN повернувся у стрій – заради сина.

Я не хочу, щоб він воював далі, коли виросте. Нехай це закінчиться на мені, наших поколіннях і не хочеться передавати цю війну на майбутнє. Я починав війну у 2014 році. Зараз ті хлопчики, які тоді ще навчались у школі, вони вже воюють і, на жаль, гинуть на цій війні. Я не хочу передавати цю війну далі, — наголошує підполковник.

Заради сина Олександр прагне не лише знову ходити, а й бігати. А для цього йому потрібен дороговартісний спортивний протез. Каже: «Син росте. Хотілося б десь вийти на стадіон, десь пробігти саме з дитиною. Він такий в мене активний, що любить бігати, любить активність. А спортивний протез дав би мені більше свободи рухів та пересування».

Допомогти захисникові втілити його мрію в життя взялася пацієнтка і амбасадорка Національного реабілітаційного Центру UNBROKEN – Яна Степаненко. Вона втратила обидві ноги внаслідок ракетного удару по вокзалу у Краматорську і мусила здолати довгий шлях лікування, реабілітації та протезування. А тепер не лише вправно ходить на протезах, а й бігає.
 
Заради Олександра Яна навесні зголосилася взяти участь у Бостонському марафоні. Їй вдалося здолала цілих 5 км, підкорити серця вболівальників та зібрати необхідну суму на біговий протез для українського воїна. Прочитати цю захопливу історію можна на сайті Вікна СТБ.

І ось пів року потому Олександра на кілька днів відпускають з фронту до Центру UNBROKEN, де на нього чекають наші протезисти. Вони виготовили для воїна новий куксоприймач разом із біговою стопою. Після примірки та випробування спортивного протезу захисник прямує на львівський велотрек, де на нього чекає вже Яна, аби дати майстер-клас з бігу на протезі.
  
Разом вони долають першу для Олександра дистанцію. А на завершення спільного тренування воїн дає таку обіцянку дівчинці: «Почну зі ста метрів, потом кілометр, потім три. Ну, я думаю, що може через деякий час може бути і 5. Але треба до того потренуватися і ще додати зусиль до нашої перемоги, щоб вже потім спокійно бігати».