«Цього разу мене справді оглянули»

Досвід Леоніда, який проходив оцінювання повсякденного функціонування з вродженою вадою зору

Леонід Романович Дещук, 46 років, мешканець Львова, працює на станції швидкої медичної допомоги. Раніше працював на кардіологічній бригаді, згодом — дезінфектором. Через погіршення стану здоров’я був змушений змінити характер роботи. Зараз — охоронець.

Леонід має вроджену ваду зору: одне око майже не бачить, з другим — змушений щодня підтримувати функцію. «Я не можу їздити вночі, не впізнаю людей, не бачу, хто проходить повз. Це суттєво обмежує мене у повсякденному житті», — розповідає він.

Першу спробу отримати статус інвалідності Леонід зробив у 2020 році. Тоді йому встановили групу, однак вона постійно переглядалась — спочатку давали на два роки, потім лише на один. У 2024 році, під час чергового переогляду, сталася неприємна ситуація: комісія МСЕК фактично не провела жодного огляду. «Я просто зайшов у кабінет, сів, вийшов — і все. У документах було лише одне прізвище, жодного обстеження, ні діагнозу, ні результатів. Я так і не зрозумів, що це було», — розповідає Леонід.

Про нову систему оцінювання дізнався з офіційного звернення до Міністерства охорони здоров’я. Йому порадили зібрати документи повторно і подати через електронну систему. Оцінювання проходив у 2025 році в Лікарні Святого Пантелеймона у Львові.

Цього разу досвід був зовсім іншим. «Мене дійсно оглянули, закапали очі, подивилися, вивчили документи. Я впевнений, що діагноз встановлено правильно. Комісія була адекватною — без претензій», — каже Леонід.

Втім, були складнощі зі збором документів. «До кожного лікаря потрібно записуватись, а черги великі. Можна чекати два-три тижні, а то й місяць. Це надовго розтягує процес», — каже він.

Незважаючи на попередню недовіру, після проходження оцінювання в новій системі Леонід залишився задоволений: «Я знав, що мій стан — реальний, тож страху не мав. А ось довіра з’явилася вже після досвіду оцінювання у експертних команд. Тут усе було по-людськи».

Він додає, що не отримав нових рекомендацій, бо хвороба є хронічною, а лікування вже тривалий час одне й те саме. Однак висловлює побажання: «Було б добре, якби після оцінювання можна було легше потрапити до лікарів. Зараз, щоб дістатись до сімейного, треба чекати кілька тижнів. Потім ще стільки ж — до спеціаліста. За той час людина з серйозними проблемами може просто не дочекатися».

Поділитися: