«Ласкаво просимо у пекло!», — такими словами українського морпіха та оборонця Маріуполя зустріли російські кати
Били палицями по всьому тілу, електрошокером – у груди, бігали по спині, натравлювали собак.
Він провів у російському полоні понад 3 роки – цілих 1138 днів. А нині – проходить реабілітацію у Центрі UNBROKEN. Здолати моральну травму йому допомагає психотерапевтка, яка теж була серед захисників Маріуполя і теж пережила полон.
34-річний Андрій Ординський з Херсонщини пішов в армію в 21. Спершу – на строкову службу. А по її завершенню вирішив пов’язати своє подальше життя із ЗСУ. На момент початку повномасштабного вторгнення його рідна 36-та бригада морської піхоти перебувала у Маріуполі. Ті жахи, що там коїлися, Андрієві боляче навіть згадувати – скільки загиблих побратимів залишилося лежати в приазовській землі. Каже: «Просто, де ліг, там і закопували. Ну не залишати ж собакам, щоб вони їх їли».
Андрій потрапив у полон у квітні. Спершу його утримували на окупованій території: Сартана-Оленівка-Суходільськ. «Нам сказали збиратись, бо нібито летимо у Київ. Ми 5 годин летіли зв’язаними. Як прибули – відчиняються двері і росіяни кажуть: «Ласкаво просимо у пекло!». Українців відправили до СІЗО у місті Вязьма Смоленської області. І там і справді було пекельно. Ось лише кілька епізодів, про які розповів Андрій:
«Тебе стягують за ноги і натравлюють собак…
Було й таке: руки зв’язані, очі закриті, а по наших спинах просто бігають, сміються. Їм було весело. Мені тоді добряче прилетіло по печінці, по нирках…
Одного разу – шокером прилетіло в район серця. Ну і тільки чим нас не били. Резинові та дерев’яні палиці були нормою серед варіантів тортур.
Знаю також, що вони стріляли над головою хлопців, “вигладжували” тіла праскою».
Дні, коли у Вязьмі Андрія не били, також були нелюдськими. Зранку зарядка під назвою “прокачка” для того, щоб виснажити полонених і вони не могли чинити опору. Потім сніданок – ячнева крупа, що залита сирою водою. Далі російські кати змушували військовополонених нерухомо стояти по 15 годин поспіль. Зрідка – сидіти. «Це було ще гірше, ніж стояти, бо ти не міг ніяк поворухнутись», — каже морпіх.
Лише через 2,5 роки полону Андрій отримав довгоочікувані листи від рідних та фотографію донечки. Згадує: «Мене це дуже підбадьорило тоді, бо було вже дуже важко морально».
Захисник пробув у російському полоні 3 роки 1 місяць та 10 днів. І так випало, що був звільнений просто у День морської піхоти – 23-го травня. Попри омріяну свободу, перший час йому було нелегко. Каже: «Перші 3 доби я просто не спав. Не розумів, що відбувається і яке моє життя буде далі. Потім вже почав звикати: можу йти куди хочу, ні в кого не питаючи дозволу, ніхто за тобою не слідкує».
Нині вже третій місяць Андрій проходить реабілітацію у Центрі UNBROKEN: відновлюється і фізично, і ментально. Тут військовим і цивільним, які пережили тортури, допомагає психотерапевтка Мар’яна Мамонова – колишня бойова медикиня, яка теж з Маріуполя потрапила у російський полон.
«Андрій поступив у приглушеному, апатичному стані. Був емоційно відсторонений від усіх. На початку не хотів розповідати про пережитий досвід. Він міг говорити про все, але не про полон. Це вже з часом, у процесі терапії, поступово розкрився і почав ділитися тим, що довелося пережити», — говорить про пацієнта Мар’яна Мамонова.
В UNBROKEN Андрій займається з психотерапевтом, відвідує арт- та тілесну терапію. А також потрохи виходить у люди, бере участь у заходах і поїздках незламних та намагається соціалізуватися. «Мені тут дуже подобається. Тут я відчуваю, що я не один. У мене з’явилися нові цілі на майбутнє, тому все ще попереду», — промовляє із усмішкою.
Найбільшою мотивацію для Андрія рухатися далі є його дівчата: дружина та 6-річна донечка. Він не бачив їх понад три роки і тепер прагне надолужити втрачений час.
*Центр UNBROKEN входить до складу Першого медоб’єднання Львова.
Зараз читають
Підтримка від партнерів із Данії та Німеччини для Першого медоб’єднання Львова!
Наш заклад отримав гуманітарну допомогу від данської громадської організації Together For You, докторки Susanne Engelbrecht-Schnür та німецької клініки KMG-Klinik Luckenwalde.
Цей візит відбувся в межах масштабного проєкту міжнародної медичної кооперації у сфері дитячої трансплантології під патронатом Першої леді України Олени Зеленської, Першої леді Польщі Агати Дуди та Міністерства охорони здоров’я України та Польщі.
Пральна та сушильна машини для Центру нейрофізіології Дитячої Лікарні Святого Миколая!
Обладнання для прання та сушіння ми отримали завдяки підтримці благодійників: БФ «Український фонд розвитку», Валерію Кириленку, Лінді Ткачук та компанії Zelmer.