Вчиться жити у темряві. Але водночас не втрачає надії колись знову побачити світло.
48-річний захисник повністю втратив одне око внаслідок уламкового поранення в обличчя, а на інше наразі майже не бачить.
Металург з міста Кам’янське Дніпропетровської області Володимир Губський доєднався до ЗСУ у перші ж дні повномасштабного вторгнення. Як і його син, якому тоді був 21 рік. Разом вони служили у 25-й окремій повітрянодесантній бригаді.
Цьогоріч у квітні Володимир, який був командиром відділення, віз із побратимами дрова на позицію під Мирноградом, що на Донеччині. Раптом в автівку щось прилетіло. Все трапилося так швидко, що захисники і досі не розуміють, чим саме в них поцілив ворог.
“Спалах, дим – нас підбили. Я виліз з машини подивитися де ми і що ми. Вийшов і зрозумів, що я нічого не бачу. Обличчя і очі прийняли лобове скло на себе – що у хлопців, що у мене. Тільки водій залишився з одним оком. Він нас і витягував”, — згадує наш пацієнт.
У Дніпрі медики видалили у Володимира уламки скла з обличчя та повністю забрали ліве око. В Одесі – встановили тимчасовий протез та пересадили рогівку на праве око, яке також сильно постраждало. А вже на реабілітацію чоловік потрапив до Львова – у Центр UNBROKEN.
Майже 2 місяці Володимир пробув у нас, де вчився наново орієнтуватися в просторі. Адже наразі він може бачити збереженим правим оком лише силуети. Тож ерготерапевт вчив пацієнта ходити з тростиною та користуватися телефоном з голосовим супроводом. А Володимир сумлінно все виконував та наповну віддавався заняттям.
Найбільше мотивує Володимира його дружина. Її підтримка та любов дають йому і сили, і надію.
“Моя дружина – це мої крила. Вона мене підтримує, а я не хочу впасти обличчям в бруд. Руки цілі, ноги цілі, голова, свідомість – все працює. Падати й казати, що ти не бачиш, і бути тягарем для близьких людей я не хочу. Складно, але надія є”, – каже Володимир.
У Центрі UNBROKEN ветеран уже навчився орієнтуватися в темряві і зміг стати самостійним у побуті. Нині він вдома, з рідними і за пару місяців повернеться до нас на реабілітацію. В подальшому на Володимира ще чекають операції на правому оці. І процес цей буде тривалим – не менше року. Але чоловік не втрачає оптимізму. Каже:
“Зараз увесь час в темряві, але головне що в тебе в голові. Якщо ти бажаєш жити далі, ти будеш робити все можливе й неможливе, щоб жити далі. Щоб бути звичайною людиною. Життя продовжується!”.
*Центр UNBROKEN входить до складу Першого медоб’єднання Львова.
Зараз читають
Хто з малюків, які народилися впродовж липня у Лікарні Святої Анни, був найбільшим, а хто найменшим?
Завдяки підтримці Українського жіночого союзу Австрії нині Центр нейрофізіологічного моніторингу Дитячої Лікарні Святого Миколая має можливість безперервно проводити такі дослідження для своїх пацієнтів.
Провідний паралижник Національної паралімпійської збірної, закарпатець Серафим Драгун, після завершення сезону звернувся до львівських хірургів з давньою проблемою – варикозом нижніх кінцівок. І наші лікарі радо допомогли спортсмену якомога швидше повернутися до повноцінних тренувань.