Вчиться жити у темряві. Але водночас не втрачає надії колись знову побачити світло. 

Металург з міста Кам’янське Дніпропетровської області Володимир Губський доєднався до ЗСУ у перші ж дні повномасштабного вторгнення. Як і його син, якому тоді був 21 рік. Разом вони служили у 25-й окремій повітрянодесантній бригаді.

Цьогоріч у квітні Володимир, який був командиром відділення, віз із побратимами дрова на позицію під Мирноградом, що на Донеччині. Раптом в автівку щось прилетіло. Все трапилося так швидко, що захисники і досі не розуміють, чим саме в них поцілив ворог.

“Спалах, дим – нас підбили. Я виліз з машини подивитися де ми і що ми. Вийшов і зрозумів, що я нічого не бачу. Обличчя і очі прийняли лобове скло на себе – що у хлопців, що у мене. Тільки водій залишився з одним оком. Він нас і витягував”, — згадує наш пацієнт. 

У Дніпрі медики видалили у Володимира уламки скла з обличчя та повністю забрали ліве око. В Одесі – встановили тимчасовий протез та пересадили рогівку на праве око, яке також сильно постраждало. А вже на реабілітацію чоловік потрапив до Львова – у Центр UNBROKEN.

Майже 2 місяці Володимир пробув у нас, де вчився наново орієнтуватися в просторі. Адже наразі він може бачити збереженим правим оком лише силуети. Тож ерготерапевт вчив пацієнта ходити з тростиною та користуватися телефоном з голосовим супроводом. А Володимир сумлінно все виконував та наповну віддавався заняттям.

Найбільше мотивує Володимира його дружина. Її підтримка та любов дають йому і сили, і надію.

“Моя дружина – це мої крила. Вона мене підтримує, а я не хочу впасти обличчям в бруд. Руки цілі, ноги цілі, голова, свідомість – все працює. Падати й казати, що ти не бачиш, і бути тягарем для близьких людей я не хочу. Складно, але надія є”, – каже Володимир.

У Центрі UNBROKEN ветеран уже навчився орієнтуватися в темряві і зміг стати самостійним у побуті. Нині він вдома, з рідними і за пару місяців повернеться до нас на реабілітацію. В подальшому на Володимира ще чекають операції на правому оці. І процес цей буде тривалим – не менше року. Але чоловік не втрачає оптимізму. Каже:

“Зараз увесь час в темряві, але головне що в тебе в голові. Якщо ти бажаєш жити далі, ти будеш робити все можливе й неможливе, щоб жити далі. Щоб бути звичайною людиною. Життя продовжується!”.

*Центр UNBROKEN входить до складу Першого медоб’єднання Львова.

Поділитися:

Сподобався матеріал?

Натискайте

6